Über Nadja & Peter, die die Interviews geführt haben / Про Наду та Петера, які провели інтерв’ю / О Наде и Петере, которые провели интервью:
„Diese Augen lügen nicht. Habe ich es euch nicht oft genug gesagt, dass euer Hauptfehler darin besteht, die Bedeutung der menschlichen Augen geringzuschätzen? Ihr solltet begreifen, dass die Zunge die Wahrheit verbergen kann, die Augen – niemals!“
Aus „Der Meister und Margarita“ von Michail BulgakowZehn Geschichten, die von der Geschichte eines Krieges erzählen, der noch immer fassungslos macht und bei allen Analysen von Fachleuten doch unbegreiflich bleibt. Wir danken den Zeitzeugen, die sich für uns öffneten und bereit waren, ihre Erlebnisse mit uns und damit auch mit Ihnen allen zu teilen. Der Krieg hat viele Gesichter und Geschichten. Wir sehen diesen Krieg nun mit den Augen von Frauen und Männern, denen oft nur das nackte Leben blieb, die aber alle ihr kostbarstes Gut bewahrten, ihre Würde.
—
«Ці очі не обманюють. Адже скільки разів я казав вам, що основна ваша помилка полягає в тому, що ви недооцінюєте значення людських очей. Зрозумійте, що язик може приховувати істину, а очі ніколи!»
З «Майстер та Маргарита» Михайла Булгакова.
Десять історій, які розповідають про війну, від якої ми й досі розгублені і яка залишається незбагненною, незважаючи на всі заяви експертів. Ми вдячні очевидцям подій, які відкрилися нам і були готові поділитися пережитим з нами та з Вами. У війни багато осіб та історій. Ми дивимося на цю війну очима чоловіків і жінок, у багатьох з них не залишилося ні колу, ні двору в житті, але вони зберегли найголовніше надбання – свою гідність.
—
«Эти глаза не лгут. Ведь сколько же раз я говорил вам, что основная ваша ошибка заключается в том, что вы недооцениваете значение человеческих глаз. Поймите, что язык может скрывать истину, а глаза – никогда!»
Из «Мастер и Маргарита» Михаила Булгакова.
Десять историй, которые рассказывают о войне, от которой мы до сих пор в растерянности и которая остаётся не постижимой, несмотря на все заявления экспертов. Мы благодарим очевидцев событий, которые открылись нам и были готовы поделиться пережитым с нами и с Вами. У войны много лиц и историй. Мы смотрим на эту войну глазами женщин и мужчин, у которых порой не осталось ни кола ни двора в жизни, но все они сохранили самое главное достояние – своё достоинство.
… über die Fotografin / … про фотографа / … о фотографе:
Ich heiße Melanie Müller, bin seit 2011 selbstständige Fotografin und hatte die Ehre, dieses Projekt mit meiner Kamera zu begleiten.
Was mich an den Begegnungen am meisten berührt hat, war die Wärme, die von ihnen ausging. Jede Person, die ich fotografieren durfte, war einfach dankbar, dass sie sich mitteilen konnte, dass ihr zugehört und sie gesehen wurde. Ich wurde mit offenen Armen empfangen, da Nadja und Peter bereits ihre Herzen geöffnet hatten.
Am Ende der Interviews das Projekt mit einem Foto zu vervollständigen, hat das Ganze abgerundet. Wir sehen hier Augen, die mehr gesehen haben, als es sich die meisten von uns vorstellen können. Die Augen sind aber nicht nur traurig, sondern auch voller Hoffnung und Dankbarkeit, einen sicheren Platz gefunden zu haben. Augen voller Hoffnung auf eine bessere Welt.
—
Мене звати Мелані Мюллер, з 2011 року я працюю вільним фотографом. Мені випала честь брати участь у проекті через об’єктив камери.
Те, що мене найбільше зворушило у цих зустрічах, це було те тепло, яке випромінювали ці люди. Кожна людина, яку я мала честь сфотографувати, була просто вдячна за те, що змогла розповісти свою історію, що її почули та побачили. Мене приймали з розкритими обіймами після того, як Надя і Петер відкрили серця цих людей.
Наприкінці роботи інтерв’ю було доповнено фотографією, щоб надати всьому закінченого вигляду. Тут ми бачимо очі, які побачили більше, ніж більшість із нас можуть собі уявити. Але ці очі не лише сумні, вони ще й сповнені сподівання та вдячності, що змогли знайти безпечне місце. Очі – сповнені надії на найкращий світ.
—
Меня зовут Мелани Мюллер, с 2011 года я работаю свободным фотографом. Мне выпала честь участвовать в проекте через объектив камеры.
То, что меня больше всего тронуло в этих встречах, это было то тепло, которое исходило от этих людей. Каждый человек, которого я имела честь сфотографировать, был просто благодарен за то, что смог рассказать свою историю, что его услышали и увидели. Мне принимали с распростёртыми объятиями, после того как Надя и Петер открыли сердца этих людей.
В конце работы интервью были дополнены фотографией, чтобы придать всему законченный вид. Здесь мы видим глаза, которые увидели больше, чем большинство из нас могут себе представить. Но эти глаза не только грустные, они ещё и полные надежды и благодарности, что смогли найти безопастное место. Глаза – полные надежды на лучший мир.
Unser besonderer Dank gilt der Bürgerstiftung Erlangen, ohne die das Projekt in dem Umfang nicht zustande gekommen wäre.
Особливу подяку ми висловлюємо Цивільному фонду Ерланґена (Bürgerstiftung Erlangen), без якого цей проект був би неможливим.
Особую благодарность мы выражаем Гражданскому фонду Эрлангена (Bürgerstiftung Erlangen), без которого этот проект стал бы невозможен.
